ДСТУ 9329:2025 "Первинні (мобільні) укриття. Основні параметри та методи випробування"
Цей стандарт установлює основні вимоги до проєктування та виготовлення первинних (мобільних) укриттів (далі — ПМУ), зокрема блок-модульного типу, що складаються з окремих елементів (блок-модулів),з яких монтують такі укриття у готовий виріб, а також до способів забезпечення встановлених вимог, зокрема нормативних захисних властивостей.
Стандарт придатний для цілей оцінки відповідності.
Розробник: Технічний комітет стандартизації «Страховий фонд документації» (ТК 40), Інститут державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту (ІДУ НД ЦЗ).
Стандарт набуде чинності:  01.08.2025.
Кількість сторінок документу = 15.

ДСТУ EN ISO 178:2017 (EN ISO 178:2010; А1:2013, IDT;ISO 178:2010; Amd 1:2013, IDT) "Пластмаси. Визначення властивостей у разі згинання"
Цей національний стандартприйнятий методом перекладу, — ідентичний щодо EN ISO 178:2010 (версія en) «Plastics — Determination of flexural properties» (ISO 178:2010) разом зі зміною EN ISO 178:2010/ A1:2013 (версія en).
У цьому національному стандарті зазначено вимоги, які відповідають законодавству України.
Цей стандарт установлює метод визначення властивостей жорстких (див. 3.12) та напівжорстких пластмас у разі згинання у визначених умовах. Визначено параметри стандартного зразка для випробувань, а також альтернативні розміри зразків для випадків, у яких це необхідно. Визначено діапазон швидкостей випробування.
Метод використовують для дослідження поведінки зразків у разі згинання та визначення міцності у разі згинання, модуля пружності та інших показників, що визначають співвідношення між напруженням та деформацією у разі згинання у визначених умовах. Метод застосовують до балки, вільно розміщеної на двох опорах, із навантаженням, прикладеним у середній точці (випробування за триточкового згинання).
Метод можна використовувати для таких матеріалів:
— термопластичні матеріали для формування, екструзії та лиття, зокрема наповнені, ненаповнені та армовані сполуки; жорсткі термопластичні листи;
— термореактивні матеріали для формування, зокрема наповнені та армовані сполуки; термореактивні листи.
Відповідно до ISO 10350-1 та ISO 10350-2 цей стандарт поширюється на волоконно-армовані сполуки з довжиною волокон ≤7,5 мм до оброблення. Для волоконно-армованих матеріалів (ламінатів) з довжиною волокон >7,5 мм див. ISO 14125.
Цей метод не застосовують для жорстких пористих матеріалів або шаруватих структур, що містять пористий матеріал. У таких випадках можна використовувати ISO 1209-1 та/або ISO 1209-2.
Цей метод передбачає використання зразків, які можуть бути або відформовані до заданих розмірів, виготовлені за допомогою механічного оброблення з центральної частини стандартного багатоцільового випробувального матеріалу (див. ISO 20753) або виготовлені з готових виробів чи напівфабрикатів, таких як лиття, ламінати, листи, отриманих екструзією або литтям.
Цей метод визначає рекомендовані розміри зразка для випробування. Випробування, які проводять на зразках різних розмірів, або на зразках, які було виготовлено в різних умовах, можуть давати непорівнювані результати. Інші чинники, такі як швидкість випробування та кондиціювання зразків, також можуть впливати на результати.
Цей метод не застосовують для конструкторських розрахунків, але його можна використовувати для випробування матеріалів і для контролю якості матеріалів.
Для матеріалів, що демонструють нелінійне співвідношення між згинальним напруженням та відносною деформацією, властивості у разі згинання не є показовими. Рівняння, представлені в цьому стандарті, отримано для лінійного співвідношення, за умови, що величина прогину зразка незначна порівняно з його товщиною. Для рекомендованого зразка (розмірами 80 мм × 10 мм × 4 мм) за встановленої відносної деформації згинання 3,5 % та відношення відстані між опорами до товщини L/h, що дорівнює 16, прогин становить 1,5 h. Випробування на згин більше підходять для жорстких і крихких матеріалів, що демонструють малі прогини у разі розривання, ніж для дуже м’яких і пластичних.
На відміну від попередніх видань цього стандарту, в цьому стандарті визначають два методи випробування — метод А та метод B. Метод А ідентичний методу в попередніх виданнях цього стандарту, тобто використання однієї швидкості деформації 1 %/хв протягом усього випробування. У методі В використано дві різні швидкості деформації: 1 %/хв для визначення модуля пружності у разі згинання і 5 %/хв або 50 %/хв, залежно від пластичності матеріалу — для визначення характеристик на залишку кривої залежності між згинальним напруженням та відносною деформацією.
Розробник: Технічний комітет стандартизації «Каучуки, гуми та гумові вироби» (ТК 128), Державне підприємство «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів» (ДП «УНДКТІ «ДІНТЕМ»).
Стандарт набув чинності:  25.01.2025.