ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 18 квітня 2005 року N 96

Про затвердження Класифікації інституційних секторів економіки України

Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну статистику" та з метою забезпечення доступності, гласності і відкритості статистичної інформації, її джерел та методології складання наказую:

1. Затвердити схвалену методичною комісією Держкомстату Класифікацію інституційних секторів економіки України (КІСЕ) (додається).

2. Департаменту макроекономічної статистики (Нікітіній І. М.):

2.1. Здійснювати організаційне керівництво щодо застосування КІСЕ при складанні системи національних рахунків.

2.2. Направити у тижневий термін затверджену в п. 1 цього наказу КІСЕ Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерству фінансів, Національному банку, Державній комісії з регулювання ринку фінансових послуг, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державній податковій адміністрації для використання в роботі.

3. Департаменту планування та організації статистичних спостережень (Віленчук Р. Г.) спільно з Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві (Сидоренку М. М.):

3.1. Розробити до 30.04.2005 р. Порядок запровадження КІСЕ у системі ведення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

3.2. З 01.06.2005 р. здійснювати кодування об'єктів ЄДРПОУ за КІСЕ.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Головка В. А та заступника Голови Шишкіну К. М. згідно з розподілом функціональних обов'язків.

КЛАСИФІКАЦІЯ
інституційних секторів економіки України

Чинна від 01.06.2005 р.

1. ВСТУП

Класифікацію інституційних секторів економіки (КІСЕ) України розроблено на виконання Програми розвитку системи національних рахунків на період до 2010 року, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2003 р. N 475. При цьому були використані методологічні принципи міжнародного стандарту Системи національних рахунків, прийнятого у 1993 році (СНР'93) Комісією Європейських співтовариств, Міжнародним валютним фондом, Організацією економічного співробітництва та розвитку, Організацією Об'єднаних Націй і Світовим банком, Міжнародні рекомендації зі статистики праці, а також враховані особливості законодавства та економіки України.

Метою класифікації є удосконалення методології складання національних рахунків у напрямі запровадження розрахунків показників за підсекторами економіки.

Об'єктом класифікації є інституційні одиниці, які відповідно до міжнародного стандарту СНР'93 відносяться до певного сектору (підсектору) економіки.

Впровадження КІСЕ забезпечує:

- облік підприємств і організацій за інституційними секторами економіки у статистичних реєстрах та Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій;

- проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності підприємств і організацій за інституційними секторами (підсекторами) економіки;

- можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною;

- групування суб'єктів економіки за інституційними секторами (підсекторами) з метою здійснення на макрорівні оцінки результатів їхньої діяльності та фінансового стану.

Ведення КІСЕ здійснює Державний комітет статистики України.

Підставою для змін і доповнень до КІСЕ є відповідні зміни до базової міжнародної класифікації інституційних секторів економіки (CIS) та законодавчих актів України.

КІСЕ призначена для використання працівниками Держкомстату та територіальних управлінь статистики, інших центральних органів виконавчої влади, банківських і наукових установ.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНИХ ОДИНИЦЬ

Інституційна одиниця - це господарська одиниця, основними ознаками якої є:

- право самостійного володіння товарами та активами від власного імені, що надає їй можливість обмінюватися правами власності на ці товари й активи при операціях з іншими одиницями;

- здатність приймати самостійні економічні рішення і здійснювати господарську діяльність, за яку вона сама несе пряму відповідальність і відповідає перед законом;

- здатність приймати фінансові та інші зобов'язання від свого імені, а також укладати договори;

- існування для неї повного набору рахунків, включаючи баланс активів і пасивів, або практичної можливості - як з економічної, так і з юридичної точки зору - щодо підготовки повного набору рахунків, а також статистичної звітності в разі необхідності.

Національна економіка складається з сукупності інституційних одиниць, що є резидентами України.

Інституційна одиниця вважається резидентом певної країни тоді, коли вона має центр економічного інтересу (місцезнаходження житла, виробництва чи інших приміщень), що знаходиться на економічній території цієї країни¹, та коли вона бере участь в економічній діяльності країни протягом необмеженого або досить тривалого періоду (рік або більше), а також керується законодавством цієї країни. Резидентом є також інституційна одиниця, що тимчасово знаходиться на території іншої країни та проводить діяльність в інтересах своєї країни.

____________
¹ "Економічна територія країни" - це географічна територія, що перебуває під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої відбувається вільне пересування людей, товарів та капіталів. До економічної території включаються повітряний простір над нею, територіальні води і та частина континентального шельфу, який розташований у міжнародних водах, щодо якої країна користується виключним правом на вилов риби чи видобуток на шельфі палива або інших корисних копалин. Крім того, до економічної території належать вільні зони, приписані (митні) склади та підприємства, експлуатація яких здійснюється під контролем митних органів. До неї також входять територіальні анклави, які розташовані на території інших країн (території посольств, консульств, військових баз, наукових станцій).

Інституційні одиниці - нерезиденти, що здійснюють операції з резидентними інституційними одиницями або мають з ними інші економічні зв'язки, утворюють групу, яка вважається за загальноприйнятою міжнародною методологією СНР'93 самостійним сектором "інший світ" (S.2 у додатку), призначеним для оцінки зовнішньоекономічної діяльності. До складу "іншого світу" входять певні нерезидентні інституційні одиниці, що знаходяться у географічних рамках країни, наприклад, іноземні анклави, такі як посольства, консульства, військові бази, міжнародні організації тощо.

Інституційні одиниці поділяються на дві великі групи:

- юридичні особи, що створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства, незалежно від того, які особи або суб'єкти можуть володіти ними чи контролювати їхню діяльність;

- фізичні особи або групи осіб у формі домашніх господарств.

Основними видами юридичних осіб є корпорації² (включаючи квазікорпорації), некомерційні організації, органи державного управління.

____________
² Термін "корпорація" у контексті Класифікації інституційних секторів економіки використовується як узагальнюючий термін для господарських товариств.

Корпорації - це інституційні одиниці, що створені спеціально з метою ринкового виробництва товарів та послуг і є джерелами прибутку чи іншої фінансової вигоди для своїх власників. У ринковій економіці корпорації вважаються основною інституційною формою підприємництва.

Корпорації знаходяться у приватній власності акціонерів і пайовиків, відповідальність кожного з яких обмежена розміром капіталу, вкладеного в акції. До корпорацій відносяться корпоративні підприємства, утворені, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діють на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб [5, ст. 63].

Квазікорпорації - це унітарні підприємства, тобто такі, що створюються одним засновником (власником), а в усьому іншому не відрізняються від корпорацій. Кожна квазікорпорація повинна мати повний набір рахунків, який надавав би можливість повністю визначати потоки доходів і капіталу між нею та власником. Квазікорпораціями є державні, комунальні підприємства, підприємства споживчої кооперації, приватні підприємства, створені на основі приватної власності одного громадянина, а також іноземні підприємства.

Некомерційна господарська діяльність (некомерційні організації (НКО)) - це самостійна систематична господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку [5, ст. 3].

НКО можуть створюватися приватними особами, корпораціями або органами державного управління для досягнення соціальних цілей; для надання культурних, освітніх, наукових та управлінських послуг приватним особам або корпораціям; для охорони здоров'я громадян, розвитку фізкультури та спорту; для задоволення духовних та інших потреб громадян; для захисту їхніх прав і законних інтересів, надання юридичної допомоги, а також для інших суспільно-корисних цілей.

Керівництво НКО, як правило, здійснює орган (група посадових осіб, виконавчий комітет тощо), обраний членами НКО. Цей орган виконує такі самі функції, як і рада директорів корпорації, частково призначає розрахунковий управлінський персонал НКО.

Оскільки НКО відрізняються значною різноманітністю щодо своїх засновників і функцій, вони можуть відноситися до різних інституційних секторів. При вирішенні цього питання необхідно насамперед провести межу між ринковими та неринковими НКО.

До ринкових НКО належать НКО, які надають товари та послуги за економічно значущими цінами, тобто за ціною, яка дозволяє вплинути на рівень попиту. З іншого боку, статус НКО дозволяє їм мати додаткові кошти у вигляді добровільних пожертвувань приватних осіб, корпорацій або органів державного управління, за рахунок яких вони можуть одержати активи, що приносять значні доходи від власності.

У складі ринкових НКО переважають НКО, які обслуговують підприємства. Більшість з них утворюються асоціаціями підприємців, в інтересах яких ведеться їхня діяльність. До них належать торговельні палати, сільськогосподарські, виробничі та торговельні асоціації, організації підприємців, науково-дослідні інститути, лабораторії та інші організації. Ці НКО можуть займатися рекламною діяльністю в інтересах будь-якої групи, надавати консультаційні послуги тощо. Такі НКО в основному фінансуються за рахунок членських внесків, що сплачуються працівниками підприємств, які вони обслуговують.

До неринкових належать НКО, які надають основну частину товарів і послуг безкоштовно або за цінами, які не мають економічного значення. Головним джерелом фінансування для них є кошти державного бюджету, регулярні внески їхніх членів, пожертвування, інші трансферти, а також доходи від власності. У складі неринкових НКО виділяють дві основні групи:

- НКО, які контролюються і в основному фінансуються органами державного управління;

- НКО, які обслуговують домогосподарства.

Органи державного управління здійснюють функції законодавчої, виконавчої та судової влади відносно інших інституційних одиниць. Вони мають повноваження збирати податки та інші обов'язкові платежі, а також витрачати їх відповідно до певної урядової політики. Органи державного управління здійснюють витрати на кінцеве споживання в інтересах суспільства в цілому та кожного домашнього господарства.

Домашні господарства (домогосподарства) - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків, або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи [8, ст. 1].

Вважаються приналежними до цієї інституційної одиниці також особи, які постійно або тривалий час живуть в установах:

- члени релігійних конфесій (у товариствах, монастирях тощо);

- пацієнти лікарень;

- особи, що утримуються в пенітенціарних установах;

- особи, що постійно проживають у будинках для престарілих, дитячих будинках тощо.

Домашні господарства можуть виступати не тільки як споживачі товарів і послуг, а й займатися будь-яким видом господарської діяльності. Члени домашніх господарств роблять суттєвий внесок у виробничу діяльність шляхом:

- здійснення підприємницької діяльності без утворення юридичної особи (як фізичні особи - підприємці);

- надання своєї праці іншим підприємствам, виступаючи як наймані працівники.

Вважається, що індивідуальні члени домашнього господарства, які займаються будь-якою господарською діяльністю, діють не як самостійні одиниці, а від імені свого домашнього господарства.

Виробнича діяльність у рамках сектору домашніх господарств здійснюється фізичною особою - підприємцем. Якщо члени домашнього господарства працюють за наймом у корпорації, квазікорпорації або в органах державного управління, то виробництво, у якому вони беруть участь, здійснюється за рамками сектору домашніх господарств.

Фізична особа - підприємець може займатися практично будь-яким видом виробничої діяльності (виробництво товарів і послуг для продажу або натурального обміну на ринку).

Прибуток від продуктивної діяльності фізичної особи - підприємця, являє собою сполучення двох досить різних видів доходу (оплати праці та прибутку) і тому називається "змішаним доходом" на відміну від "прибутку і прирівняних до нього доходів" (крім прибутку від виробництва житлових послуг для власного використання).

До домашніх господарств також можуть відноситися окремі особи чи групи осіб, основною функцією яких є споживання й які виробляють товари та послуги виключно для власного кінцевого використання.

Відповідно до своїх функцій та структури економіки України інституційні одиниці - резиденти групуються в п'ять інституційних секторів економіки:

- нефінансові корпорації;

- фінансові корпорації;

- сектор загального державного управління;

- домашні господарства;

- некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства; більшість з яких розподіляється на підсектори (додаток А). При віднесенні інституційних одиниць до певного сектору або підсектору економіки України враховується їхня організаційно-правова форма господарювання, форма власності та вид економічної діяльності (додаток Б), перелік яких визначають відповідно Класифікації організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ) та Класифікації форм власності (КФВ), які затверджено наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 р. N 97, а також Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), яку затверджено наказом Держстандарту України від 22.10.96 р. N 441.

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУЦІЙНИХ СЕКТОРІВ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

S.11 Нефінансові корпорації

Нефінансові корпорації - це інституційні одиниці, основною діяльністю яких є виробництво ринкових товарів чи надання нефінансових послуг. Цей інституційний сектор економіки включає сукупність таких інституційних одиниць - резидентів:

- нефінансові корпорації незалежно від того, резидентами яких країн є їхні акціонери;

- нефінансові квазікорпорації;

- НКО, які є ринковими виробниками товарів чи нефінансових послуг.

Сектор нефінансових корпорацій поділяється на три підсектори залежно від виду інституційної одиниці, що здійснює контроль над корпораціями, квазікорпораціями чи ринковими НКО. На практиці рекомендується умовно враховувати, що інституційна одиниця (або організована група одиниць) контролює ту чи іншу корпорацію тільки тоді, коли під її контролем (наприклад, через дочірнє підприємство) перебуває більше 50 відсотків акцій цієї корпорації, які володіють правом голосу (за умови, що інша інформація стосовно цієї корпорації відсутня).

Сектор нефінансових корпорацій включає такі підсектори:

- державні нефінансові корпорації;

- приватні нефінансові корпорації;

- нефінансові корпорації під іноземним контролем.

S.11001 Державні нефінансові корпорації

До державних нефінансових корпорацій відносяться корпорації та квазікорпорації, які є резидентами й контролюються органами державного управління; при цьому контроль за корпорацією визначається шляхом розроблення генеральної політики корпорації та призначення директорів (якщо існує така необхідність). Органи державного управління можуть одержати можливість щодо здійснення контролю за корпорацією шляхом:

- придбання контрольного пакету акцій, які надають право голосу, чи встановлення інших форм контролю за більш ніж половиною голосів акціонерів;

- прийняття спеціального законодавства, наказу чи положення, що надає органам державного управління право визначати політику корпорації чи призначати її директорів.

Для здійснення контролю більш ніж половиною голосів акціонерів органи державного управління необов'язково повинні володіти акціями, які надають право голосу. Державна корпорація, наприклад, може бути дочірньою корпорацією іншої державної корпорації, основна частина голосів якої належить цьому органу, а також квазікорпорацією, яка перебуває у безпосередній власності органів державного управління.

В Україні до державних нефінансових корпорацій належать суб'єкти господарювання (додаток Б) з такими організаційно-правовими формами за КОПФГ:

- державне підприємство (код 140);

- казенне підприємство (код 145);

- комунальне підприємство (код 150);

- дочірнє підприємство (код 160);

- відкрите акціонерне товариство (код 231);

- закрите акціонерне товариство (коди 232);

- державна акціонерна компанія (товариство) (код 235);

- корпорація (код 520);

- консорціум (код 530);

- концерн (код 540);

- холдингова компанія (код 550);

державної корпоративної (КФВ, код 30), державної (КФВ, код 31), комунальної (КФВ, код 32) та комунальної корпоративної власності (КФВ, код 33).

S.11002 Приватні нефінансові корпорації

Приватні нефінансові корпорації включають усі нефінансові корпорації та квазікорпорації-резиденти, які не контролюються органами державного управління чи інституційними одиницями - нерезидентами. Такі корпорації можуть контролюватися (але можуть і не контролюватися) іншими інституційними одиницями - резидентами, але їхньою характерною рисою є те, що вони не підлягають контролю з боку органів державного управління чи з-за кордону. Цей підсектор включає також ринкові НКО, які займаються виробництвом товарів і нефінансових послуг.

До приватних нефінансових корпорацій відносяться такі суб'єкти господарювання згідно з КОПФГ:

- фермерське господарство (код 110);

- приватне підприємство (код 120);

- колективне підприємство (код 130);

- дочірнє підприємство (код 160);

- підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) (код 180);

- підприємство споживчої кооперації (код 185);

- орендне підприємство (код 190);

- індивідуальне підприємство (код 191);

- сімейне підприємство (код 192);

- спільне підприємство (код 193);

- акціонерне товариство (код 230);

- відкрите акціонерне товариство (код 231);

- закрите акціонерне товариство (код 232);

- товариство з обмеженою відповідальністю (код 240);

- товариство з додатковою відповідальністю (код 250);

- повне товариство (код 260);

- командитне товариство (код 270);

- кооператив (код 300)³;

____________
³ Використовується тимчасово.

- виробничий кооператив (код 310);

- обслуговуючий кооператив (код 320);

- споживчий кооператив (код 330);

- сільськогосподарський виробничий кооператив (код 340);

- сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (код 350);

- асоціація (код 510);

- корпорація (код 520);

- консорціум (код 530);

- концерн (код 540);

- холдингова компанія (код 550);

приватної власності (КФВ, код 10), за винятком суб'єктів господарювання, що відносяться до нефінансових корпорацій під іноземним контролем.

S.11003 Нефінансові корпорації під іноземним контролем

До нефінансових корпорацій під іноземним контролем відносяться корпорації й квазікорпорації-резиденти, що контролюються інституційними одиницями - нерезидентами. Цей підсектор включає:

- дочірні корпорації корпорацій-нерезидентів;

- корпорації, які діють виключно на основі власності іноземців чи іноземних юридичних осіб, або придбані повністю у власність цих осіб.

Цей підсектор нефінансових корпорацій включає дочірні (КОПФГ, код 160) та іноземні (КОПФГ, код 170) підприємства приватної власності (КФВ, код 10).

S.12 Фінансові корпорації

Фінансові корпорації (установи) включають всі корпорації, які спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності.

Фінансова установа (компанія) - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів [22, ст. 1, п. 1].

Фінансовою послугою визнаються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів [22, ст. 1, ч. 1, пп. 5].

Одним із різновидів фінансових послуг є фінансове посередництво.

Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями. [5, ст. 333, п. 3].

Допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування є недержавне управління фінансовими ринками, біржові операції з фондовими цінностями, інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків, інші види допоміжної діяльності) [5, ст. 333, п. 5].

Надання послуг, які мають допоміжний характер для фінансового посередництва, може здійснюватись у формі вторинної діяльності фінансових посередників або виконуватись спеціалізованими агентствами чи брокерами. До числа останніх входять, наприклад, брокери по операціях з цінними паперами, компанії по розташуванню, посередники по кредитах тощо. Українські компанії можуть здійснювати професійну діяльність на ринку цінних паперів - діяльність з випуску та обігу цінних паперів (торговець цінними паперами) таких видів, як діяльність з випуску цінних паперів (організація передплати на цінні папери за дорученням, від імені та за рахунок емітента, андеррайтинг), комісійна діяльність (купівля-продаж цінних паперів від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи), комерційна діяльність (купівля-продаж цінних паперів від свого імені та за свій рахунок, що є аналогом брокерської діяльності з цінними паперами).

Фінансові корпорації мають два рівні поділу на підсектори. На першому рівні вони групуються у такі підсектори:

S.121 Національний банк України (НБУ);

S.122 Інші депозитні корпорації;

S.123 Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів;

S.124 Допоміжні фінансові організації;

S.125 Страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди.

На другому рівні фінансові корпорації (крім НБУ) підрозділяються відповідно до того, чи є вони об'єктом державного, приватного або іноземного контролю, а саме:

S.12201, S.12301, S.12401, S.12501 - державні фінансові корпорації;

S.12202, S.12302, S.12402, S.12502 - приватні фінансові корпорації;

S.12203, S.12303, S.12403, S.12503 - фінансові корпорації під іноземним контролем.

Характеристика корпорацій, що входять до п'яти вказаних підсекторів першого класифікаційного рівня, наводиться нижче.

S.121 Національний банк України

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності [6, ст. 2, 6].

S.122 Інші депозитні корпорації

До цього підсектору включаються всі фінансові корпорації (за винятком Національного банку), основним видом діяльності яких є фінансове посередництво та зобов'язання яких мають форму депозитів або таких фінансових інструментів, як короткострокові депозитні сертифікати, що виступають як близькі замінники депозитів при мобілізації фінансових ресурсів і включаються до показника грошей в широкому розумінні. До цього підсектору належать банки, філії іноземних банків, клірингові установи, фонди підтримки житлового будівництва тощо.

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [10, ст. 2].

Філії іноземних банків розглядаються як резиденти та відносяться до цього підсектору.

Клірингова установа - юридична особа, що за результатами проведеного нею взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи (клірингу) формує документ на переказ (клірингові вимоги), на підставі якого, шляхом списання/зарахування коштів на рахунки членів платіжної системи, проводяться взаєморозрахунки між ними, а також надає інформаційні послуги [11, ст. 1].

S.123 Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів

Цей підсектор охоплює всі корпорації, основним видом діяльності яких є фінансове посередництво, тобто діяльність, пов'язана з отриманням і перерозподілом фінансових коштів, крім депозитних корпорацій, страхових корпорацій і недержавних пенсійних фондів. До цього підсектору відносяться ті корпорації, які мобілізують кошти на фінансових ринках, але не в формі депозитів, та використовують ці кошти для придбання інших фінансових активів, зокрема іпотечні (земельні) банки, кредитні спілки, довірчі товариства, лізингові компанії, пайові інвестиційні фонди та ломбарди.

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки [13, ст. 1].

З метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів кредитні спілки мають право на добровільних засадах створювати асоціації кредитних спілок [13, ст. 24].

Довірче товариство - товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників [15, ст. 1].

Лізингова компанія - юридична особа, яка передає право володіння і користування неспоживною річчю (предметом лізингу), визначеною індивідуальними ознаками та віднесеною згідно з законодавством до основних фондів, фізичній або юридичній особі (лізингоодержувачу) відповідно до договору лізингу [23, ст. 3, 4].

Пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності [14, ст. 22].

Ломбард - це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам готівкою чи у безготівковій формі за рахунок власних або залучених коштів, крім депозитів, під заставу майна та майнових прав на визначений строк і під відсоток, а також надання супутніх ломбардних послуг [25, ст. 2].

S.124 Допоміжні фінансові організації

До цього підсектору відносяться всі корпорації, які займаються переважно діяльністю, пов'язаною з фінансовим посередництвом, але самі не виконують функцій посередника. Сюди включаються корпорації, основною функцією яких є надання гарантій шляхом індосаменту (спеціальний надпис на векселі, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права одержувачу векселя) векселів чи подібних інструментів, призначених для обліку чи рефінансування фінансовими корпораціями, а також корпорації, що спеціалізуються на інструментах хеджування (процес, спрямований на зниження ризику по основній інвестиції).

До цього підсектору відносяться валютні, товарні та фондові біржі тощо.

Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами [7, ст. 32].

Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, статуту і правил фондової біржі [7, ст. 33].

На валютних біржах здійснюються операції купівлі-продажу валюти, тобто грошових знаків іноземних країн. При цьому біржовий обіг за угодами з валютою наводиться в перерахунку на національну валюту за курсом, який діє при укладанні угоди, виходячи з попиту та пропозиції.

S.125 Страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди

Цей підсектор включає страхові корпорації (компанії) та недержавні пенсійні фонди - резиденти.

Основною функцією страхових компаній є страхування.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів [24, ст. 1].

Недержавний пенсійний фонд - юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду [9, ст. 1].

Визначено законодавством [9, ст. 1, 6] три види недержавних пенсійних фондів:

- відкриті фонди - недержавні пенсійні фонди, учасниками яких можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їхньої роботи;

- корпоративні фонди - недержавні пенсійні фонди, засновниками яких є юридична особа - роботодавець або декілька юридичних осіб - роботодавців та до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цих фондів можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями - платниками цих фондів;

- професійні фонди - недержавні пенсійні фонди, засновником (засновниками) яких можуть бути об'єднання юридичних осіб - роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їхньої професійної діяльності (занять). Учасниками таких фондів можуть бути виключно фізичні особи, пов'язані за родом їхньої професійної діяльності (занять), визначеної у статуті фонду.

S.13 Сектор загального державного управління

Сектор загального державного управління (ЗДУ) об'єднує юридичні особи, для яких основною діяльністю є виконання функцій законодавчої, виконавчої або судової влади відносно інших інституційних одиниць в межах певної території. Вони мають повноваження збирати податки та інші обов'язкові платежі, а також витрачати їх відповідно до урядової політики.

Головною функцією законодавчої влади є розробка законів, обов'язкових для виконання. Крім того, вона затверджує Державний бюджет України, здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади.

Орган виконавчої влади - самостійний вид органів державної влади, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням забезпечення функціонування однієї гілки державної влади - виконавчої.

Судова влада здійснює правосуддя, забезпечує захист права від будь-яких посягань, від кого б вони не виходили.

Разом з тим існують державні структури, що мають всі характеристики інституційної одиниці, які створюються для виконання конкретних функцій, мають пряме джерело доходів і відносну свободу в прийнятті рішень щодо їхнього використання. До них належать державні позабюджетні фонди, які відрізняються від державних цільових бюджетних фондів, доходи і видатки яких є частиною доходів і видатків державного бюджету⁴.

Державні установи, як правило, є неринковими виробниками, які надають товари та послуги домашнім господарствам або суспільству в цілому, в основному, безкоштовно або за економічно незначущими цінами для досягнення певних політичних або соціальних цілей. Надходження від реалізації товарів і послуг за економічно незначущими цінами становлять частину неринкової продукції цих закладів і поступають до державного бюджету⁴.

____________
⁴ Тут мається на увазі консолідований (зведений) бюджет, який включає бюджети всіх рівнів державного управління - державний і місцеві. В інших випадках, коли цей термін вживається поряд з терміном "місцеві бюджети", мається на увазі бюджет загального державного рівня.

Сектор загального державного управління включає всі державні установи та всі неринкові некомерційні організації (НКО), які контролюються і в основному фінансуються органами державного управління.

НКО, які контролюються і в основному фінансуються державними установами, - це юридичні особи, які, з правової точки зору, не є органами управління, але вважається, що вони проводять державну політику і фактично є частиною органів ЗДУ. Вони створюються, як правило, для проведення наукових досліджень, розробки державних стандартів і нормативів та здійснення контролю за їхнім дотриманням в різних галузях. До таких НКО можуть належати, наприклад, галузеві науково-дослідницькі організації.

Розподіл сектора ЗДУ за підсекторами здійснюється таким чином:

- центральні органи державного управління (центральний уряд);

- регіональні та місцеві органи державного управління;

- фонди соціального страхування.

S.1311 Центральні органи державного управління

До цього підсектору відносяться державні заклади, компетенція яких поширюється на всю територію країни (крім управління фондами соціального страхування). Сюди належать центральні органи законодавчої, виконавчої та судової влади, Президент України та його Секретаріат.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України [3, ст. 75].

Вищим органом в системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади [3, ст. 113, 116]. До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Цей сектор включає також органи державного управління на місцях, які здійснюють виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції [3, ст. 124].

Крім того, сюди ж належать НКО, які контролюються центральними органами державної влади та фінансуються з державного бюджету.

S.1312 Регіональні та місцеві органи державного управління

До цього підсектору входять державні заклади, які фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету, зокрема місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та НКО.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст [3, ст. 140].

S.1313 Фонди соціального страхування

Цей підсектор складається з інституційних одиниць, які виділяються в окремий підсектор з інших державних закладів усіх рівнів.

Фонди соціального страхування - державні заклади, які створюються для здійснення державних програм соціального страхування.

До підсектору фондів соціального страхування відносяться Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Пенсійний фонд здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду [19, п. 1].

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів [16, ст. 9].

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань забезпечує фінансування заходів, передбачених національною, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони та медицини праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення і виробництва засобів індивідуального та колективного захисту працівників, розроблення, видання, розповсюдження нормативних актів, журналів, спеціальної літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків [17, ст. 25].

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття створюється для управління страхування на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій [18, ст. 8].

S.14 Домашні господарства

Сектор домашніх господарств у рамках його економічної діяльності поділяється на підсектори:

- найманих працівників;

- роботодавців;

- самостійно зайнятих працівників;

- одержувачів доходу від власності та трансфертів.

S.141 Роботодавці

До цього підсектору належать власники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності або уповноважений ними орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю [9, ст. 1]. Між роботодавцями та найманими працівниками укладаються трудові договори у письмовій (відповідно до законодавства) або усній формі про умови праці та її оплати, а також визначаються інші права та обов'язки сторін.

S.142 Самостійно зайняті працівники

Самостійно зайняті працівники (фізичні особи, які працюють на себе) - це особи, які здійснюють трудову діяльність на самостійній основі, без залучення постійних найманих працівників.

Роботодавці та самостійно зайняті особи володіють засобами виробництва, несуть відповідальність за вироблену продукцію й отримують змішаний доход, який поєднує компенсацію за власну працю та доход на вкладений капітал.

Крім того, цей підсектор включає безкоштовно працюючих членів домогосподарства. До них відносяться особи, що працюють без оплати праці разом з іншими членами домогосподарства, яке очолює родич. За свою роботу вони отримують частину сукупного доходу домогосподарства в опосередкованому вигляді для кінцевого споживання.

S.143 Наймані працівники

Наймані працівники - фізичні особи, які відповідно до законодавства уклали письмовий або усний трудовий договір (контракт) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи про умови праці та її оплату й отримують гарантовану винагороду за працю згідно з цим договором.

S.144 Одержувачі доходу від власності та трансфертів

Цей підсектор, що охоплює домашні господарства, для яких головним джерелом доходу є доход від власності та трансфертів, поділяється на такі групи:

- одержувачі доходу від власності;

- одержувачі пенсій;

- одержувачі доходу від інших трансфертів.

Доход від власності визначається як економічна вигода, одержана власником невироблених активів - матеріальних (землі тощо) і нематеріальних (майнових прав), а також фінансових активів (акцій, депозитів, позик тощо) внаслідок передачі їх для використання іншій інституційній одиниці.

Пенсії займають основне місце серед трансфертних доходів домашніх господарств. Пенсії виплачуються Пенсійним фондом відповідно до раніше зроблених внесків і у рамках програм соціального страхування.

Інші трансферти, що одержують домашні господарства від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, включають соціальні допомоги при тимчасовій непрацездатності, при народженні дитини, по догляду за дитиною, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на поховання тощо.

S.15 Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства

Сектор "некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства" (НКОДГ) визначається як сукупність всіх НКО-резидентів за винятком НКО, які є ринковими виробниками, а також неринкових НКО, які контролюються та в основному фінансуються органами державного управління.

НКОДГ надають неринкові товари та послуги домашнім господарствам без оплати або за цінами, що не мають економічного значення. НКО, створені для надання послуг головним чином їхнім членам та для задоволення духовних або інших нематеріальних потреб громадян, а також ті, що фінансуються в основному за рахунок членських внесків.

Виділяються такі типи НКОДГ:

- політичні партії та інші громадські організації;

- благодійні організації і фонди;

- соціально-культурні підрозділи нефінансових і фінансових корпорацій.

Політичні партії - зареєстровані згідно з законом добровільні об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що мають за мету сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах та інших політичних заходах [20, ст. 2].

Інші громадські організації - об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. До них належать релігійні організації, професійні та творчі спілки, організації роботодавців, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, обслуговуючі кооперативи, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи тощо.

Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво та взаємодопомогу. Засновниками спілок об'єднань громадян є об'єднання громадян.

Благодійні організації - недержавні організації, головною метою діяльності яких є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб [21, ст. 1]. Благодійні організації можуть утворюватись у формах членських благодійних організацій, благодійних фондів, благодійних установ, інших благодійних організацій (фундацій, місій, ліг тощо). Благодійні організації та фонди надають товари та послуги домашнім господарствам на неринковій основі, джерелом фінансових ресурсів для яких є пожертвування в грошовій і натуральній формі. Відмінною особливістю благодійних організацій і фондів є те, що вони є не об'єднанням громадян або юридичних осіб, а об'єднанням їхнього майна для досягнення суспільно корисних цілей.

Важливу групу НКОДГ утворюють великі окремі соціально-культурні підрозділи нефінансових і фінансових підприємств і організацій, які надають послуги в галузі освіти, охорони здоров'я, культури та відпочинку своїм працівникам і членам їхніх сімей безкоштовно або за зниженими цінами за рахунок відрахувань від прибутку підприємств. Вони умовно розглядаються як самостійні інституційні одиниці, які надають неринкові послуги і відносяться до сектору НКОДГ (крім підрозділів, які належать бюджетним установам і відносяться до сектору ЗДУ).

Класифікація
інституційних секторів економіки України (S)

S.1 Економіка в цілому

S.15 Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства

S.2 Інший світ

Таблиця відповідності
Класифікації інституційних секторів економіки та системи національних класифікацій

  
ЛІТЕРАТУРА

1. Система национальных счетов. Комиссия Европейских сообществ, МВФ, ОЭСР, ООН, Всемирный банк, 1993. - Брюссель/Люксембург, Вашингтон, О. К., Нью-Йорк, Париж. - 1998.

2. European System of Accounts (ESA 1995). Eurostat

3. Конституція України

4. Цивільний кодекс України

5. Господарський кодекс України

6. Закон України "Про Національний банк України"

7. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу"

8. Закон України "Про Всеукраїнський перепис населення"

9. Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення"

10. Закон України "Про банки і банківську діяльність"

11. Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 5 червня 2003 р. N 906-IV, від 6 жовтня 2004 р. N 2056-IV)

12. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"

13. Закон України "Про кредитні спілки"

14. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)"

15. Декрет КМ України "Про довірчі товариства"

16. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"

17. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"

18. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"

19. Указ Президента України "Про Положення про Пенсійний фонд України"

20. Закон України "Про політичні партії в Україні"

21. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації"

22. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"

23. Закон України "Про фінансовий лізинг"

24. Закон України "Про страхування"

25. Постанова КМ України "Про затвердження Порядку проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб'єктами господарювання, що провадять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших гральних закладів, і ломбардами". 

____________

Назад 

ПРОДУКЦІЯ ТА ПОСЛУГИ

СУПРОВІД ПРОДУКТІВ

СИСТЕМИ

ПОСИЛАННЯ

КЛІЄНТИ

ДОПОМОГА

        
 

 

Copyright © 2004-2024, ЛЕОНОРМ.